20.04.2015

Операція «Факел»

 

Те, що сталося 43 роки тому в кількох кілометрах від Чутівського району, довгий час замовчували. У всіх дійових осіб були тоді взяті розписки про нерозголошення таємниці, тож довгий язик мг запросто довести до в’язниці. Можливо, когось і справді запроторили за грати після згадування про перший в Україні ядерний вибух. Причому на густонаселеній території.

 

Майбутні неприємності для Красноградського району почалися з радісної новини для всієї радянської науки: у 1966 році під селом Хрестищі вчені знайшли газове родовищ з гігантськими запасами блакитного палива. Не дивно, що через кілька років тут уже повним ходом добували корисні копалини з ряду свердловин, які бовваніли на фоні людських городів.

Усі плани місцевих мешканців, буровиків і керівництва країни змінила надзвичайна ситуація на одній із свердловин: під час буріння газ вирвався вгору з тиском у 400 атмосфер. Сталося це у липні 1971 року.

Удар з-під землі одразу вбив двох працівників бурильної станції, підкинувши їх на висоту десятиповерхового будинку. До цієї біди додалась інша – газовий потік зупинити не змогли ні вогнем, ні важезними бетонними плитами. Полум’я освітлювало навколишню місцевість удень і вночі. І тоді хтось у Москві запропонував радикальний варіант – підірвати ядерну бомбу й таким чином закрити проблемну свердловину. Хоча зазвичай її просто розкопують…

 

Підготовка

 

До незвичайного способу вирішити задачу радянська влада готувалась кілька

місяців і в умовах надзвичайної секретності. Дозвіл на втілення проекту «Факел» у життя давав особисто Генсек КПРС Брежнєв.

Щоб закласти ядерну вибухівку на глибині двох з лишком кілометрів, довелося пробурити ще одну свердловину, похилу. Заряд у формі циліндра було закладено на віддалі 20 метрів од дірки в землі, яку збирались перекрити.

Усім необхідним займалися виключно московські спеціалісти, майже всіх українців відсторонили від роботи на об’єкті.

Навколо свердловини, яку мали підірвати, створили справжню охоронну зону. Місцеві мешканці згадують, що на під’їзді до Хрестища транзитні автобуси зустрічали похмурі автоматники й відправляли в об’їзд. Причин не пояснювали, у дискусії не вступали.

Що затіяли буровики, не знали ні жителі села Першотравневе (450 метрів од свердловини), ні Хрестищ (2 кілометри). Ні про що не здогадувались і водії, які їздили за 8 км звідти, по Сімферопольській автотрасі.

Влітку 1972 року все було готове. Чекали тільки хорошої погоди. І дочекались…

 

Вибух

 

Дата першого в Україні ядерного вибуху – 10 липня 1972 року, неділя.

Зранку мешканців Першотравневого вивезли у Хрестище. Близько 10:00 усім причетним до виконання задачі наказали стати на носки, потім віддали наказ.

- Все навколо здригнулось, земля загуділа, від її руху людей кілька разів підкинуло вгору, - розповідають очевидці вибуху. – Потім настала мертва тиша. Люди полегшено зітхнули, подумавши, що спроба затулити свердловину розплавленою породою – вдалася. Але через 20 секунд з-під землі вирвався і зашумів на повну силу потік газу і породи. А через якісь секунди в небі виріс гігантський «гриб», затуливши собою сонце.

Ядерна бомба виявилась безсилою, загасити газовий кратер не вдалося. Щоб стихію нарешті приструнити, буровики викопали кільцевий кратер навколо палаючої свердловини – шириною 400 метрів і глибиною 20 метрів.

Остаточно проблему вирішили аж через рік після підземного ядерного вибуху.

 

Наслідки

 

Вибухова хвиля нанесла Першотравневому немалий збиток. У хатах тріснули стіни, пошкодились дахи. На обійстях завалювались забори та ветхі сараї.

Коли селян привезли додому (це робили автобусами), вони жахнулись із побаченого. Особливо засмутились бджолярі, бо загинули всі бджоли.

Що конкретно сталося, першотравневцям тоді так і не сказали.

Правду вони дізнались уже після розвалу СРСР. Увесь час вони продовжували пити воду з колодязів, поратись на городах, вживати м'ясо тварин, яких лишали в селі на час ядерного вибуху.

Здоров’я людей теж постраждало. Колишні фельдшери свідчать, що чверть місцевих жителів, померлих у десятиліття після вибуху, мали онкологічні захворювання. Околиці тут певний час показували незвичний радіаційний фон. Проте все списували на Чорнобиль…

А ми?

 

Від епіцентру ядерного вибуху до найближчого села на Чутівщині – лише кілька кілометрів. До самого Чутового - 26 км. Тож нашим мешканцям теж дісталося від московської авантюри.

 

Між іншим, свідки тих подій розказують про те, що радіоактивну хмару, яка вирвалася зі свердловини, понесло у бік Києва. А це означає, що вона не могла не зачепити південну частину Чутівського району.

 

 

#ядерний вибух #родовище #газ #Хрестище